Школа комп’ютерних наук Університету Юти знайшла та відновила півстолітню магнітну стрічку, що містить єдину відому копію Unix v4. Дев’ятидоріжкова стрічка 3M датується 1973 роком і містить приблизно 40 мегабайтів даних. Це найдавніший вцілілий реліз Unix, у якому і ядро, і основні утиліти були написані мовою C.
Школа комп’ютерних наук Університету Юти знайшла та відновила півстолітню магнітну стрічку, що містить єдину відому копію Unix v4. Дев’ятидоріжкова стрічка 3M датується 1973 роком і містить приблизно 40 мегабайтів даних. Це найдавніший вцілілий реліз Unix, у якому і ядро, і основні утиліти були написані мовою C.
Архівіст Ел Коссоу, який керував технічним відновленням, назвав цей процес «легким», як для подібних проєктів. За його словами, магнітний носій мав «непоганий потенціал для відновлення»: стрічка виявилася витривалою, попри те, що цілісність магнітного сигналу на тонкому шарі покриття зберігалася протягом багатьох десятиліть, пише TechSpot.
Коссоу відновив дані, ізолювавши підсилювач зчитування головки та використавши багатоканальний високошвидкісний аналого-цифровий перетворювач (АЦП). Система завантажувала дані у близько 100 гігабайтів оперативної пам’яті, після чого сигнал оброблявся за допомогою програми аналізу зчитування.
Завдяки цій установці вдалося зафіксувати первинний аналоговий сигнал прямо з головок стрічкового накопичувача. Після цього дані оцифровували та реконструювали — такий метод дозволяє «витягнути» інформацію навіть із тих ділянок плівки, які ледве зчитуються.
Джерело: TechSpot.Інструмент аналізу, розроблений істориком комп’ютерної техніки Леном Шустеком, аналізував отриману «хвилю» сигналу та перетворював її на впорядковані логічні блоки даних — саме в тому вигляді, в якому вони були записані на стрічку спочатку.
Після декодування архів видав повне дерево вихідного коду Unix v4 та супутні артефакти. Близько 40 МБ відновлених даних тепер доступні для завантаження. Реліз містить файл README з покроковими інструкціями щодо завантаження та компіляції системи, навмисно відображаючи, як готувалися операційні системи на початку 1970-х років.
Спочатку для Unix v4 був потрібен мінікомп’ютер DEC PDP-11 — модель, що стала культовою серед ранніх обчислювальних систем. Хоча оригінальне обладнання давно застаріло, ентузіасти можуть відтворити це середовище за допомогою SimH — емулятора з відкритим кодом, який моделює архітектури класичних машин, зокрема й PDP-11.
Джерело: TechSpot.Окрім технічного порятунку даних, команда зіткнулася з головоломкою історичної реконструкції. У 1973 році Unix був молодим експериментальним проєктом невеликої групи програмістів, які досліджували ідею багатоцільового розподілу часу. Відновлений носій вказував на отримувача стрічки — Мартіна Ньюелла, дослідника комп’ютерної графіки з Університету Юти. Він найбільш відомий створенням моделі оригінального «чайника Юти» — 3D-об'єкта, що згодом став універсальною тестовою моделлю для рендерингу.
Unix v4 — це більше ніж пам’ятка історії; це унікальний погляд на еволюцію ПЗ. Ця версія зафіксувала епохальний зсув: перехід від низькорівневого асемблера до високорівневих мов. Саме тоді народилися концепції мобільності та модульності, що сформували образ сучасної Unix та всіх систем, які пішли її шляхом.
